Дмитро Наталуха корпоратизує ЧМП за законом

Наприкінці літа кілька сайтів майже однаковими словами написали, що голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха підписав наказ про перетворення Чорноморського морського пароплавства всупереч чинному рішенню суду. Звучить грізно. Суд заборонив, чиновник підписав, отже, чиновник порушив. Ця схема знайома кожному, хто прочитав хоча б одне розслідування про українську приватизацію, і саме тому так легко лягає в голову. Але щоб зрозуміти, хто в цій історії порушує, а хто виконує, доведеться прочитати три документи: рішення суду, наказ Фонду і закон, на підставі якого цей наказ з'явився.

Що насправді скасував суд

Справа №910/6998/21 почалася як суперечка двох державних органів. Позивачем було Міністерство інфраструктури, відповідачем Фонд державного майна. Предметом спору став наказ Фонду №545 від 25 квітня 2018 року про приватизацію ДСК "ЧМП". 19 жовтня 2022 року Господарський суд Києва цей наказ скасував. У 2023 році Верховний Суд відмовився відкривати касаційне провадження, а Північний апеляційний господарський суд відхилив апеляцію Фонду. Рішення чинне, і ніхто його не скасовував.

Отже, суд скасував конкретний наказ про приватизацію, тобто про продаж пароплавства з рук держави у приватні руки. Наказ №1081, який Дмитро Наталуха підписав 29 травня 2026 року, стосується іншого. Він перетворює державне підприємство на товариство з обмеженою відповідальністю, 100% часток якого належать державі. Покупця немає, аукціону немає, ціни немає, власник лишається той самий. Змінюється організаційно-правова форма, і змінюється вона не з примхи Фонду.

Закон без винятків для пароплавства

9 січня 2025 року Верховна Рада ухвалила закон №4196-IX, який скасував Господарський кодекс. Разом із кодексом 28 серпня 2025 року з українського права зникла сама форма державного підприємства. Ця радянська конструкція десятиліттями дозволяла директорові розпоряджатися державним майном так, ніби воно його власне, а власникові бачити лише те, що йому покажуть. Закон дав засновникам державних підприємств 6 місяців на рішення про перетворення в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або державне некомерційне товариство і 3 роки на саму процедуру. У вересні 2025 року уряд затвердив окремий порядок перетворення держпідприємства на АТ або ТОВ, усі акції чи частки якого належать державі.

Цікаво, хто вів цей закон на фінішній прямій. 24 жовтня 2024 року законопроєкт №6013 готували до другого читання в Комітеті з питань економічного розвитку, і засідання вів голова комітету Дмитро Наталуха. Людина, яку сьогодні звинувачують у тому, що вона пробирається до ЧМП "чорним ходом", два роки тому сама відчиняла парадні двері для реформи, обов'язкової для всіх державних підприємств країни. Окремого рядка про ЧМП у законі немає. Рішення суду 2022 року не могло звільнити пароплавство від закону, ухваленого через 2 з лишком роки після нього.

Запізнення, яке дісталося у спадок

Шестимісячний строк на рішення про перетворення сплив наприкінці лютого 2026 року. На той момент Фонд державного майна мав керівника лише півтора місяця. Посада голови Фонду залишалася вакантною півтора року, і Рада призначила Дмитра Наталуху тільки 14 січня 2026 року, підтримавши його 244 голосами. Тобто наказ №1081 з'явився з тримісячним запізненням, і це запізнення новий голова успадкував разом із кабінетом.

Уявіть, що Фонд не підписав би наказ узагалі. ЧМП лишилося б у формі, якої вже немає в Господарському кодексі, бо немає самого кодексу. З активами в Лондоні, Китаї та В'єтнамі, з керівництвом, яке ніхто не переобирав за новими правилами, і з власником, якого закон зобов'язує діяти, а він мовчить. Саме така юридична невизначеність і є найкращим середовищем для тих, хто роками звик розпоряджатися пароплавством поза законом.

Квартира на Троєщині як рахунок попередникам

Критики наказу найбільше люблять цифру 83 мільйони гривень. Саме так у паперах Фонду записана балансова вартість ЧМП, і її охоче порівнюють з однокімнатною квартирою на Троєщині. Порівняння ефектне, тільки балансова вартість не є ціною продажу, бо продажу немає. Це бухгалтерський відбиток того, що лишилося від пароплавства після 30 років, протягом яких воно, за влучною формулою, не розвалилося, а його розвалили.

На початку дев'яностих ЧМП було найбільшим судноплавним підприємством світу з річним доходом близько 1 мільярда доларів і чистим прибутком у 160 мільйонів. На балансі рахувалося 295 вантажних і насосних суден і понад тисяча одиниць допоміжного флоту. У 2009 році компанію визнали банкрутом, і з процедури банкрутства вона почала виходити лише у 2021 році. 83 мільйони гривень Дмитро Наталуха отримав у спадок, а намалювали цю цифру всі, хто керував пароплавством до нього.

Що заходить у нову форму

Реальний периметр ЧМП значно більший за балансову цифру. Це 450 мільйонів доларів кредитних зобов'язань під заставу флоту через лондонську Ocean Agencies Ltd, раніше відому як BLASCO UK, директори якої мають монакську прописку. Це 12 балкерів на верфях у Китаї. Це 37,93% в'єтнамського порту "Лотос". Це нерухомість і портова інфраструктура Одеси. Усе це роками жило в тіні державного підприємства, де власник дізнавався про власне майно з чужих розслідувань.

Наталуха не приховує, що бачить цю проблему ширше, ніж одне пароплавство. Після перших місяців роботи він порівняв аудит Фонду з розкриттям старих захаращених шаф, від вмісту яких команда тихо здригнулася. Серед знахідок були 3 поверхи офісного центру неподалік від центру Києва, понад тисячу квадратних метрів, які роками непомітно висіли на балансі одного держпідприємства. Один із керівників стратегічних підприємств, за словами голови Фонду, перебував "на лікуванні" в середземноморській країні, поки на його підприємстві накопичувалися збитки. Інший після перших запитів щодо фінансових документів зателефонував із погрозами заступникові голови Фонду. Свій перший публічний допис на посаді Наталуха завершив спостереженням, що держава постійно виявляється винною переважно перед одними і тими ж особами.

Корпоратизація ламає саме цей механізм. Під час перетворення код ЄДРПОУ не змінюється, а нове товариство стає правонаступником державного підприємства. Отже, жодна вимога до тих, хто виводив флот, не зникає разом зі старою вивіскою, і кожен договір застави переходить у ТОВ разом з усіма питаннями до нього. Автори реформи закладали в неї обов'язкову публічну фінансову звітність держкомпаній і проведення операцій з майном компаній, де державі належить понад половина, через "Прозорро.Продажі". Сам Наталуха ще до призначення виступав за те, щоб Фонд управляв держкомпаніями як єдиним портфелем, призначав їм наглядові ради і затверджував стратегії. Для пароплавства, де про 450 мільйонів доларів боргу держава дізнається з публікацій, це перший за десятиліття шанс отримати звіт замість легенди.

Кому незручна нова вивіска

Варто придивитися, хто опинився навколо ЧМП у старій формі. Виконувачем обов'язків президента пароплавства є Юрій Бережной, уродженець Луганська, у декларації якого НАЗК свого часу знайшло недостовірностей на 12,6 мільйона гривень. Радником ЧМП значиться Юрій Гарбуз, колишній голова Луганської облдержадміністрації. Розслідувачі пов'язують пароплавство з Володимиром Галантерніком, фігурантом справи НАБУ і САП №42017000000001097 про земельні рішення Одеської міськради зі шкодою на 689 мільйонів гривень. Галантернік з кінця 2021 року перебуває в міжнародному розшуку за підозрою в керівництві злочинною організацією, привласненні та відмиванні коштів, а Вищий антикорупційний суд дозволив розглядати його справу заочно.

Усі ці люди та їхні схеми чудово почувалися саме в тій формі, яку закон тепер скасовує. У товаристві з обмеженою відповідальністю учасник, тобто держава в особі Фонду, призначає виконавчий орган і може його змінити, вимагає звітів і бачить, куди йдуть гроші. Тож коли наказ про корпоратизацію називають "схемою", доречно запитати, кому вигідно, щоб ЧМП і далі лишалося державним підприємством без господаря.

Одещину Дмитро Наталуха знає не з доповідей. У 2015-2017 роках він очолював Лиманську районну державну адміністрацію і бачив портову економіку регіону зблизька.

Наказ №1081 поставив ЧМП під дію закону, який діє для кожної державної компанії в Україні, і дав державі інструмент власника там, де досі працювало слово директора. Наступний крок уже не залежить від гучних заголовків. Новому ТОВ доведеться вперше публічно показати, що стоїть за заставою флоту на 450 мільйонів доларів, де 12 балкерів і що лишилося від частки у "Лотосі". Якщо НАБУ і САП захочуть з'ясувати, куди поділося пароплавство, саме ця звітність стане їхнім першим документом. Продаж будь-якої частки ТОВ вимагатиме окремого приватизаційного рішення, і якщо колись дійде до нього, суд матиме що оцінювати. Поки що державник зробив те, що зобов'язаний був зробити Фонд, якого півтора року не було.