Фейк на $140 млн під візит Зеленського до США: як підроблений сайт та ІІ-відео викрили слабкість українських держкомунікацій
Історія з появою глобального фейку про нібито знайдени у колишнього очільника Агентства оборонних закупівель Арсена Жумадилова 140 мільйонів доларів готівкою демонструє нові стандарти сучасних інформаційних диверсій. Швидкість створення фейку, залучення західних сіток та синхронізація з дипломатичним турне виявилися настільки потужними, що українська машина державних комунікацій просто не встигла на них відреагувати.
Хронологія операції: від купівлі домену до мільйонних охоплень
Дезінформаційна кампанія була підготована з точністю до години та ідеально вписана у міжнародний контекст:
21 вересня 2026 року: за допомогою реєстратора Spaceship невідомі створюють домен-клон
nvukraine[.]com, повністю копіюючи дизайн, стиль, статті та контакти українського видання «Новое время» (nv[.]ua).23 вересня (16:02): на підробленому сайті з'являється «ексклюзив» про те, що детективи НАБУ нібито знайшли у Жумадилова понад $140 млн у коробках з-під холодильників (на одній із них красувався напис «Для Слуги народа»). До статті додавалося «оперативне відео», яке НАБУ згодом назвало продуктом штучного інтелекту.
24 вересня: фейк миттєво підхоплюють російські пропагандистські ресурси (канали «Осташко! Важное», «Украина[.]ру», «Голос Мордора»). Далі естафету перехоплюють англо- та франкомовні акаунти: ірландський пропагандист Чей Боуз (екс-RT) публікує пост у соцмережі X, який набирає понад 317 тисяч переглядів.
Кульмінація: історію підтягує глава Російського фонду прямих інвестицій Кирилл Дмитрієв, який перекручує наратив, заявляючи, що ці гроші «вкрадені у західних платників податків», і пов'язуючи це з небажанням України завершувати війну.
Усе це розгорталося на тлі візиту Володимира Зеленського до США, де він зустрічався з Дональдом Трампом, виступав на Генасамблеї ООН та боровся за збереження західної підтримки. Тим часом НАБУ виступило з офіційним спростуванням лише 25 вересня — тоді, коли фейк уже облетів планету, а український президент завершив свій візит.
Два неприємні висновки з цієї історії
Цей кейс оголив дві фундаментальні проблеми української реальності:
Ковзання державної піар-машини: Україна утримує величезний апарат радників, центрів стратегічних комунікацій, експертів та фінансує телемарафон для протидії дезінформації. Проте у момент критичної кризи, коли одноденний сайт-клон розганяв масштабну брехню по всьому світу під час ключового закордонного візиту лідера держави, не знайшлося нікого, здатного оперативно зламати темник та вибити інформаційну ініціативу. Реакція виявилася запізнілою.
Криза довіри та соціальна психологія: Спецслужби та аналітики можуть заднім числом встановити власників доменів і ланцюжки розгону в соцмережах. Але залишається головне питання: чому сотні тисяч людей у світі та всередині країни виявилися психологічно готовими повірити, що український чиновник міг зберігати 140 мільйонів доларів у коробках з-під побутової техніки? Цей факт свідчить про глибинні проблеми сприйняття корупційних ризиків в Україні, які ворог майстерно використовує як точку опори для своїх ІПСО.
