Суддя Петро Баб'юк отримав від матері подарунків на понад 10 млн після обшуків ДБР

Поки українське суспільство сподівається на очищення судової влади, у Тернополі розгортається історія збагачення, яку інакше як магічною не назвеш. Місцевий суддя Петро Баб'юк демонструє феноменальну удачу: за лічені місяці 2026 року його активи поповнилися елітною нерухомістю та грошовими подарунками на суму, що перевищує десятирічний дохід середньостатистичного українця, пише Женя Хамстер.

Утім, за кожним успішним суддею стоїть, як з'ясувалося, щедра мама.

Головний герой сюжету це Петро Михайлович Баб'юк, заступник голови Тернопільського окружного адміністративного суду. Уся його кар'єра пов'язана з цією установою, де він від 2010 року пройшов шлях від звичайного судді до керівних посад.

У рідному місті Баб'юк відомий розглядом резонансних справ. Зокрема, саме він у листопаді 2024 року відмовив у поновленні на посаді ексголові Тернопільської облради Михайлові Головку. Показово, що той вердикт колишній чиновник оскаржував, але безуспішно, а вже за кілька місяців його засудили до дев'яти років позбавлення волі за вимагання хабаря. Тобто в професійній безкомпромісності судді відмовити важко.

А от його майнове досьє питання викликає регулярно. Найгучніше вони прозвучали у 2019 році під час кваліфікаційного оцінювання, коли Громадська рада доброчесності звернула увагу на невідповідність статків батька судді Михайла Баб'юка його офіційним доходам. При зароблених 122,3 тисячі гривень за п'ять років Баб'юк-старший витратив на мільйон більше, придбавши квартиру в Тернополі у спільну власність з онукою, автомобіль Volkswagen Touran, і ще подарував синові 200 тисяч гривень.

Тоді суддя захищався легендою про іспанську тещу, яка понад двадцять років працює за кордоном і нібито допомогла з купівлею частки житла. Оновлення автопарку пояснив продажем іншої машини. А особняк у Байківцях площею 388 квадратних метрів, який отримав у подарунок від матері Марії Баб'юк ще у 2010-му, пояснив тим, що батьки будували його самотужки протягом двадцяти років. Вища кваліфікаційна комісія суддів ці пояснення прийняла й вирішила, що Баб'юк займаній посаді відповідає.

А у 2026 році на суддю несподівано пролився справжній дощ із подарунків.

Лише за один день, 31 березня, Марія Баб'юк презентує синові подарунок не в грошовій формі загальною вартістю 8,7 мільйона гривень. До нього увійшли квартира в Тернополі площею 200 квадратних метрів і гараж на 80,7 квадрата.

Уже за кілька днів, 4 квітня, мати робить наступний жест і дарує синові частку в апартаментах у Трускавці площею 52,4 квадратного метра. Вартість цього презенту оцінена в 1,4 мільйона, тоді як уся нерухомість коштує 2,9 мільйона.

30 липня естафету перехоплює батько й дарує судді 400 тисяч гривень готівкою. Уже наступного дня служитель Феміди майже всю суму витрачає на придбання земельної ділянки площею 1509 квадратних метрів у селі Ісаківці на Хмельниччині.

Хто ж ці щедрі батьки-дарувальники?

Про Михайла Мартиновича Баб'юка у відкритих джерелах інформації мало, а даних про якийсь успішний бізнес немає взагалі. Зате в судових реєстрах можна знайти рішення у спорі з "Дельта Банком", де в Баб'юка-старшого від 2014 року завис депозит на 400 тисяч гривень. Крім того, у липні 2026 року, тобто за чотири тижні до готівкового презенту синові, він придбав земельну ділянку площею 586 квадратних метрів у Тернопільському районі.

Марія Петрівна Баб'юк, навпаки, добре відома. Вона багато років очолює Галицький фаховий коледж імені В'ячеслава Чорновола і була депутаткою Тернопільської міськради від ВО "Свобода". Доходи в неї теж пристойні: у 2025 році вона отримала 1,17 мільйона гривень, куди входять зарплата, пенсія, відсотки та надходження від здачі майна в оренду.

Ключова деталь у тому, що на щедрі подарунки синові Марія Баб'юк нічого не витратила. Вона фактично передала йому у власність те майно, яке купувала ще у 2008 та 2021 роках. Питання, чому позбутися його вирішила саме зараз, і є серцевиною всієї історії.

Відповідь, можливо, ховається в тому, що Галицький фаховий коледж опинився під пильною увагою Державного бюро розслідувань через підозри у привласненні бюджетних коштів.

Детективи встановили, що в навчальному закладі протягом 2023-2025 років могла працювати схема броні від мобілізації. До коледжу фіктивно влаштували п'ятнадцятьох чоловіків призовного віку на посади викладачів і майстрів виробничого навчання на 0,75 ставки. Практично на роботі вони не з'являлися, але статус педагогів давав їм законне відстрочення від армії. Найпікантніша деталь: заробітну плату цих мертвих душ, за даними ДБР, привласнило керівництво коледжу.

Хоча в судових ухвалах прізвища фігурантів приховані за ідентифікаторами на кшталт "особа_4", офіційні документи підтверджують, що коледж багато років очолює саме Марія Баб'юк. І, за збігом обставин, обдаровувати сина-суддю майном вона почала за три тижні після обшуків ДБР у навчальному закладі та за місцем проживання можливих учасників схеми.

Історія виглядає ще цікавіше, якщо пригадати старі гріхи директорки. У 2018 році прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт за використання підроблених дипломів кандидата наук. Ці документи протягом вісімнадцяти років дозволяли Баб'юк отримувати надбавки до зарплати за науковий ступінь. Фактично факт махінації підтвердили, однак покарати директорку не змогли: у листопаді 2020 року Тернопільський міськрайонний суд закрив провадження у зв'язку із закінченням строків давності. Так Марія Баб'юк продовжила керувати закладом і ось знову опинилася в епіцентрі скандалу.

Обидві сторони цієї історії свою позицію висловили, і навести її варто повністю.

Суддя Петро Баб'юк підтвердив набуття права власності на майно, але наголосив: нерухомість перебувала у власності родини близько двадцяти років і була куплена ще до його призначення суддею, а оцінка 2026 року просто в десятки разів вища за початкову. Джерелом доходів батька-пенсіонера він назвав багаторічну роботу бухгалтером, керівником відділення страхової компанії та тридцятирічне вирощування сільгосппродукції на власних ділянках. Терміновість подарунків суддя пояснив виключно родинними обставинами, а саме похилим віком батьків і тривалою тяжкою хворобою матері. Він також підкреслив, що його мати не є підозрюваною в кримінальних справах, а сам він виконав вимоги закону про декларування змін у майновому стані.

Позиція коледжу та його керівниці звелася до трьох тез. По-перше, таємниця слідства: Марія Баб'юк відмовилася коментувати справу про фіктивних викладачів, посилаючись на статтю 222 Кримінального процесуального кодексу про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та на конституційну презумпцію невинуватості. По-друге, подарунки це особисте: договори дарування на користь сина є реалізацією її приватних прав за Цивільним кодексом і жодним чином не пов'язані ані з професійною діяльністю, ані з кримінальним провадженням. По-третє, конфіскація не передбачена: припущення редакції, ніби за подарунками стоїть спроба врятувати майно від можливої конфіскації, директорка назвала юридично неспроможним, адже частина 4 статті 191 Кримінального кодексу конфіскації майна як виду покарання не передбачає.

Ось тут, утім, ховається юридична тонкість. Хоча в четвертій частині цієї статті конфіскація як основне покарання справді відсутня, бо норму прибрали у 2022 році, закон дозволяє прокурорам у таких справах заявляти цивільні позови про відшкодування шкоди державі. Більше того, якщо слідство встановить більші масштаби розкрадань або дійде висновку, що майном заволоділа організована злочинна група, справу можуть перекваліфікувати на п'яту частину статті 191. А там конфіскація вже обов'язкова.

Тож збіг у часі між обшуками й переписуванням майна на сина питання про справжню мету цих подарунків аж ніяк не знімає.

І хоча до вироку суду діє презумпція невинуватості, сам факт розслідування актуалізує серйозний конфлікт інтересів і моральний виклик. Петро Баб'юк як заступник голови суду, у якому розглядають справи проти державних органів і посадових осіб, опинився в щонайменше сумнівному становищі.

Бо виникає цілком закономірне запитання: чи сумісне здійснення правосуддя іменем України з одночасним отриманням у власність активів від особи, яка може бути причетною до організації схеми ухилянтів і розкрадання бюджетних коштів?